забезпечення прав людини

ПРАВА ЛЮДИНИ - ряд основоположних морально-правових норм, що формулюють принципи відносин між індивідом та суспільством в особі інституцій влади. П.л. окреслюють сферу негативних та позитивних зобов'язань, що бере на себе правова держава. Зафіксовані у міжнародних угодах та у національному законодавстві країн світу П.л. репрезентують найбільш універсальну гуманітарно-антропологічну концепцію, в рамках якої людина розглядається як така, безвідносно до її етнічних, расових, релігійних та будь-яких інших відмінностей або належності до локальної культурної традиції. П.л. є кардинально важливою категорією природного права та філософії права загалом. Основним предметом дискусій довкола проблеми П.л. традиційно було питання щодо того, чи суб'єктивні права вкорінені у природі людині та невід'ємно належать їй від народження (юснатуралізм), чи, навпаки, вони набуваються лише внаслідок законодавчої діяльності держави (т. зв. юридичного позитивізму). Відповідно до найпоширенішої класифікації Єллінека, П.л. поділяються на громадянські (визначають сферу вільного волевиявлення індивіда, недоторканну для зазіхань з боку держави; напр., свобода слова, особиста недоторканність), політичні (уможливлюють участь громадян у формуванні органів державної влади) та соціальні (містять державні гарантії щодо забезпечення кожного екзистенційним мінімумом матеріально-культурних благ). У формуванні П.л. велику роль відіграли традиції середньовічних хартій вольностей (починаючи від Megnacharta Libertarum, 1215 р.); настанови протестантської етики (зокрема, праці Томазія), що віддзеркалились у Біллях про права Північноамериканських штатів кін. XVIII ст.; доктрини природного права та суспільного договору; філософія раціоналізму; ідеологія Просвітництва, що її уособленням стала франц. Декларація прав людини та громадянина 1789 р.; антипатерналістські ідеї автономної етики Канта', утилітаризм у його ревізованому Дж.Ст. Міллем варіанті; погляди прибічників реформ соціалізму поч. XX ст. у катедер-соціалістичній та неокантіанській версіях (Менгер, Кістяківський, Новгородцев та ін.). Однак погляд на дотримання П.л. як на наріжний принцип світової політики утверджується лише після Другої світової війни (Загальна декларація П.л. 1948 р., Міжнародний пакт про економічно-соціальні та культурні права 1966 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., Європейська конвенція П.л. 1950 р.). До цього спричинилося прагнення світової спільноти унеможливити через зміцнення поваги до П.л. нові спалахи загальної деструкції та геноциду. З етико-філософських нині багато важать такі П.л., як право на свободу та недоторканність (проблема гідності людини), заборона дискримінації (проблема універсальної етики), право на життя (проблеми смертної кари, безперервності життя), право на свободу думки (проблеми необмеженої комунікації, діалогу), право на власність, соціальні права (проблема співвідношення негативної та позитивної свободи).

I n

1. право; привілей

2. правильність, справедливість

3. pl дійсні факти, справжній стан речей

- basic rights основні права

- civil rights громадянські права

- fishing rights право займатися рибним промислом

- fundamental rights основні/ засадничі права

- human rights права людини

- inalienable right невід'ємне право

- legitimate right законне право

- related rights суміжні права

- sanctuary rights право притулку

- sovereign rights суверенні права

- treaty rights договірні права

- natural rights of man природні права людини

- rights and duties права і обов'язки

- rights and freedoms права і свободи

- right of asylum право притулку

- rights of sanctuary право притулку

- right to be elected право бути обраним

- right of Chapel право вільного виконання релігійного культу в окремому приміщенні посольства/ місії

- rights of citizens право громадян

- right to collective self-defence право на колективну самооборону

- right of common право на спільне/ загальне користування чимсь; загальне/ спільне право на щось

- right to education право на освіту

- right to enjoy cultural benefits право на користування досягненнями культури

- right to exist право на існування

- right to health право на охорону здоров'я

- right to housing право на житло

- right to individual self-defence право на індивідуальну самооборону

- right of legation право посольства

- right to maintenance on old age право на матеріальне забезпечення в старості

- right of nations to self determination право нації на самовизначення

- right of pardon право на помилування

- right of passage право проїзду/ проходу

- right to private worship право свободи віросповідання

- right to profess any religion право сповідувати будь-яку релігію

- right of pursuit право переслідування

- right to ratification право на ратифікацію

- right to rest (and leisure) право на відпочинок

- right to take part in the management and administration of public affairs право брати участь в управлінні суспільними справами

- right of veto право вето

- right of vote право обирати

- right of war право війни, право вдаватися до війни

- right to work право на працю

- equality of citizens' right рівноправ'я громадян

- exercise of rights здійснення прав

- promotion of human rights розвиток прав людини

- repression of human rights порушення прав людини

- restriction of rights and freedoms обмеження прав і свобод

- suppression of human rights порушення прав людини

- violation of human rights порушення прав людини

- to accord women equal rights with men надати жінкам рівні з чоловіками права

- to assert one's rights відстоювати свої права

- to be in the right бути правим

- to be member as of right бути автоматично членом (організації)

- to claim a (one's) right пред'являти претензії на щось; вимагати належного по праву

- to confer on smbd. special rights надавати комусь спеціальні права

- to contest a right оспорювати право

- to defend the right захищати справедливість

- to deny smbd. the right відмовити комусь в праві

- to enjoy equal rights користуватися рівними правами

- to enjoy one's rights користуватися (своїми) правами

- to enjoy the right of active and passive legation користуватися активним і пасивним правом представництва

- to ensure the exercise of rights забезпечувати здійснення прав

- to exercise one's rights здійснювати свої права

- to extend the right of asylum надати право притулку

- to grant the rights надати права

- to have the right to opinion мати право на власну думку

- to prejudice smbd.'s rights наносити шкоду чиїмсь правам

- to protect the rights захищати права

- to reserve the right to do smth. зберігати за собою право зробити щось

- to reserve the right to terminate the contract зарезервувати право розірвання контракту

- to safeguard sovereign rights зберігати суверенні права

- to stand upon one's rights відстоювати свої права

- to underpin the rights (of the inhabitants) підтвердити права (жителів)

- enjoying equal rights на рівних правах

- exercising equal rights на рівних правах

- in one's own right сам по собі (мати право на щось завдяки власним заслугам, здібностям тощо)

- with a right to vote з правом (вирішального) голосу

- without a right to vote з правом консультативного голосу

- State right автономія окремих штатів (США)

II n (the R.) права партія, праві, консерватори

III adj правий; реакційний

- right wing of a party праве крило партії

ВЛАСНІСТЬ - максимально можливе розпоряджання предметами різного роду, встановлене звичаєвим чи писаним правом. Суб'єктами В. можуть бути окремі індивіди чи колективи; відповідно розрізняють індивідуальну (приватну і суспільну) та колективну В. Індивіди можуть виступати співвласниками, і таку форму В. відрізняють від колективної В., оскільки суб'єктом колективної В. є певний колектив, взятий у цілому. Об'єктами В. можуть бути природні та штучні об'єкти, включаючи ідеї, задуми, проекти, різного роду інформацію ("інтелектуальна В."). У деяких суспільствах у минулому узаконеними об'єктами В. були люди (рабовласництво), в наш час рабовласництво існує лише в прихованій формі (de facto, а не de jure). Інститут В., що його встановлює звичаєве чи писане право (включаючи поєднання обох), передбачає певні способи набуття права В., використання цього права та способи відмови від В.: переведення В. в статус нічийної, передачі права В. іншій особі (продаж, дарування тощо). Особливості інституту В. залежать від типу суспільства, вони змінюються також історично. З В., як правило, пов'язаний рівень добробуту, суспільне становище, влада, рівень свободи, повага (престиж) і т. д. Тому форми В. та норми, які регламентують право В., перебувають у центрі уваги політичної філософії. Різні концепції політичної філософії та відповідні політичні ідеології відрізняються тим, який інститут В. вони вважають прийнятним О. скільки центральним у політичній філософії є поняття "справедливість", то найчастіше право В. розглядається під кутом зору забезпечення бажаного рівня соціальної справедливості. Виникнення сучасного суспільства і ринкової економіки було наслідком того, що інститут В. став ґрунтуватися на праві В., у відповідності з яким відчуження В. виключається. Основна аргументація на користь права В. полягає в тому, що воно забезпечує більший рівень незалежності людини (її свободи), а також розв'язує економічну ініціативу, забезпечуючи тим самим високі темпи економічного зростання.